Розділи
Сонце пестить своїми теплими променями налите колосся, легкий вітерець грається ним, мов з дівочими косами, все нижче схиляючи до землі. А комбайни у полях розгорнули справжню битву за урожай 2015 року. Не сидять, склавши руки і у ФГ «Скіф», яке очолює Володимир Кудін. Разом із своєю дружиною Наталією вони майже 20 років фермерують на землях Степногірської сільради у с. Степове.
Наталія Миколаївна не просто дружина свого чоловіка, вона ще й надійний партнер, бухгалтер, економіст, найперша його помічниця. Питання торгівлі продукції, облік, виплата заробітної плати — усім цим опікується саме вона.
ФГ «Скіф» обробляє землі на площі 780 га. Тут вирощують озиму пшеницю (240 га), озимий ячмінь (140 га), горох (150 га), соняшник (200 га), кукурудзу (50 га) і, звісно, мають поля під паром.
У господарство «НТ» завітала разом з головою районної ради Денисом Калініним та керуючим справами виконавчого апарату районної ради Олегом Ошурковим.
На подвір’ї «Скіфу» відбулися суттєві зміни. Тут виріс красень-ангар для зберігання урожаю. Володимир Васильович з гордістю демонструє нам його всередині, де вже складено понад 100 тонн гороху:
— Приміщення вміщує близько 400-500 тонн збіжжя. Тут зберігатимемо лише товарне зерно, а для насіння маємо інше сховище. Зараз у першу чергу косимо горох. Він вже не може чекати. Уродив по 20 ц/га. Начебто, і непогано, але розраховували на більший урожай. Після гороху візьмемося за зернові.
— Скільки у вас працює комбайнів?
— Два — КЗС-3 «Русь». Виробнича потужність у нього хоч і не така висока, як, скажімо, у «Джон діра», але чистіше, ніж мої комбайни не збирають навіть імпортні. Втрат практично немає. Хочу відмітити хорошу роботу механізатора Юрія Тимошенка. Він майстер на всі руки і будь-яку сільськогосподарську роботу на ввірених їм машинах виконують відмінно. Господарство у нас невелике, а тому тієї техніки, що маємо, цілком вистачає на весь цикл обробки урожаю. Можливо, вона не найновіша, але надійна. Загалом у «Скіфі» працюють 5 працівників.
— Як з насіннєвим матеріалом?
— Зернова група переважно своя. Для вирощування кукурудзи і соняшника потрібні гібридні сорти. Їх купуємо. На наступний рік купимо і горох. Яким сортам віддати перевагу, часто раджуся з головним агрономом з ТОВ АПК «Істок» (с. Балки) Михайлом Ткачуком. Дуже поважаю його як колегу, справжнього професіонала своєї справи і мудрого порадника. Кращого насіннєвода у нас в районі я не знаю. «Істок» — насіннєве господарство, отож постійно співпрацює з науковцями, впроваджує нові технології, а значить має дуже корисний досвід і без проблем ділиться ним.
— Що вас, як фермера, сьогодні найбільше хвилює?
— Найперше, молю Бога, щоб дав гарну погоду і ми зібрали без втрат вирощений урожай. Щоб комбайни працювали без збою. Звісно, хотілося б, щоб ціна на нашу продукцію була прямопропорційна витратам. Але навіть не це сьогодні пригнічує аграріїв, а коллабс з ПДВ. Мало того, що й так непомірні податки платимо, так ще й минулого року на державному рівні було ухвалено перехід на електронне адміністрування ПДВ. (Пояснимо: Мінфін таким чином намагався зменшити кількість готівкових розрахунків або зробити так, щоб перехід з безготівкової форми в готівкову відбувався лише з погодження голови Державної фіскальної служби. Та, на жаль, жертвою такого рішення стали і аграрні компанії. Кабмін змусив сільгоспвиробників перераховувати гроші не на власні спецрахунки, а на рахунки в Держказначействі. З моменту переведення рахунків по ПДВ до держави фермери фактично втратили можливість управляти своїми ж грошима. Тепер до 30 числа кожного місяця, наступного після звітного, необхідно направити суму податку на електронний рахунок, а після 30 числа Держказначейство повинне повернути ці ж кошти фермерам.
Уже в першому кварталі в Держказначействі почалися проблеми — близько третини коштів не було повернуто аграріям. Хто в цьому винен? Посадовці вважають, що самі фермери, які вчасно не перерахували гроші на рахунки. Наразі Мінфін та Державна фіскальна служба щоденно оновлюють реєстри платників ПДВ й повідомляють їх про необхідність сплати податку, тобто поповнення електронного рахунку. На іншому боці барикади думають інакше).
— Фактично держава використовує гроші на свої потреби, — продовжує Володимир Васильович. — А коли настає час їх віддавати, робить це в залежності від їх наявності в бюджеті. Цю проблему не можна замовчувати, а тому хотілося б, щоб і районна влада посприяла нам у цьому і допомогла достукатися до високопосадовців.
Голова районної ради пообіцяв питання взяти на особливий контроль, і задіяти для його вирішення народного депутата по нашому округу Володимира Бандурова.
Нарікав Володимир Васильович і на силу-силенну посередників при продажу продукції, які не дозволяють виходити напряму з великими зернотрейдерами.
На жаль, зламати систему, відшліфовану роками, надто важко. Принаймні, фермерам це поки що не вдається. Але вони рук не опускають і не втрачають оптимізму. Кажуть: тільки б матінка-Природа та Земля-годувальниця були прихильними, а трудитися вони уміють.
А ось у ФГ «Таврія» (с. Кам’янське) урожай вже у коморі. Керівник господарства Віктор Кириченко із задоволенням оглядає купи золотого зерна пшениці. Вона цьогорік уродила по 39,6 ц/га на круг, а вал склав 8326 ц. Середня урожайність ріпаку — 27,4 ц/га, його зібрали 1909 ц. Тепер на черзі кукурудза і соя. Інших культур у «Таврії» не вирощують. 23 роки Віктор Михайлович фермерує. Має великий досвід з вирощення різних культур, і віддає перевагу більш рентабельним для нашого регіону. Він охоче поспілкувався з головою районної ради Денисом Калініним і розповів про будні аграріїв, якими вони є.
— Косити закінчили за п’ять днів — з 7-го липня по 12. Всі роботи виконали власними силами. Техніка - своя, перевагу віддаємо сучасній, імпортній, високотехнологічній і ефективній у роботі. Господарство обробляє понад 520 га землі, отож колектив у нас невеликий — два трактористи, я і бухгалтер. У гарячу пору жнив приїздять підсобити родичі — племінник, брат, дружина також допомагає. Я й сам сідаю за кермо вантажівки і вожу зерно від комбайну. Вважаю, справжній господар повинен бути і агрономом, і економістом, і механізатором, щоб регулювати і контролювати увесь цикл вирощування урожаю.
— Посівний матеріал купуєте?
— Ні. Ми вирощуємо своє, якісне зерно на насіння. Цьогорік посіяли три еліти і ні у кого нічого не просимо і не купуємо. Я взагалі звик розраховувати лише на власні сили і люблю, щоб завжди у коморі лежав золотий запас. Адже у сільському господарстві рік на рік не приходиться.
— Наскільки з економічної точки зору цьогорічний урожай рентабельний?
— Зрозуміло, що після таких стрибків долара і падіння гривни, ціни зовсім втратили стабільність. Ось тільки на нашу продукцію вперто не піднімаються. А тому урожай будемо реалізовувати по мірі необхідності коштів. Зерно зберігатимемо на елеваторі «Нібулон». Ми витратили тисячі на добрива, паливно-мастильні матеріали, на отрутохімікати і запчастини… При цьому держава не підтримала сільгоспника по жодному з пунктів. Та, всупереч всьому, продовжуємо триматися і не просто виживаємо, а ще й забезпечуємо країну хлібом. Я вже не говорю про податки, яких, начебто, ми тепер платимо менше. Колись платили 37 %, а тепер понад 60%. Хіба ж з такою податковою політикою фермер буде зацікавлений у створенні нових робочих місць? А що вони «у верхах» придумали з цим ПДВ?! Аграрії ж сьогодні не в праві користуватися власним капіталом (!), а це вже не правомірно. Саме тому ми готуємо офіційне звернення до народного депутата Бандурова, з проханням винести це питання на широкий загал.
На подвір’ї ФГ «Таврія» все до ладу. Трактори, сіялки, обприскувач, словом, техніка різного призначення — вся у повній бойовій готовності. Неподалік майстерня, де за потреби відразу полагодять поломку. І хоч косити вже завершили, Віктор Михайлович запросив нас проїхатися його полями, де росте соя і кукурудза.
Машина зупинилася біля поля з соковитою зеленню. Перше, що відраз відзначаєш – його охайність і відсутність бур»янів Це соя. Всі ми добре знаємо, що соя нині невід’ємна складова наших продуктів харчування. Соєві протеїни, соєва олія, соєве молоко, соєва косметика, екстракт соєвих бобів... Та всьому цьому передує копітка сільськогосподарська праця на ланах. Віктор Михайлович бережливо й турботливо проходить між рядками рослин. Демонструє нам стручки сої, які з кожним днем наливаються все більше. До збирання урожаю ще майже два місяці, та поки що фермер задоволений ростом культури.
Неподалік поле з кукурудзою. На неї також у «Таврії» покладають великі сподівання, але прогнозів, звісно, до збору урожаю ніхто не дає. Матінка-Природа буває надто примхлива.
Сільське господарство для Віктора Михайловича – це його життя. Він не може з байдужістю дивитися, як не по-хазяйські хтось ставиться до землі. Отож душа часто болить, коли бачить, як одноосібники, які вирішили самотужки обробляти свої наділи, не маючи ні техніки, ні коштів на хімікати і добрива, просто розводять бур»яни або виснажують землю суто технічними культурами. А тим, хто просить допомогти, Віктор Михайлович ніколи не відмовляє. Ось підтримав і сусіда-фермера, який відновив зрошення на своїх полях, реконструював зрошувальний басейн, розчистив поле, де роками стояв покинутий усіма, викорчуваний сад . Віктор Михайлович, як більш досвідчений аграрій, нині допомагає в усьому порадами молодому колезі.
Та й взагалі, він ніколи не відсторонювався і від життя своїх сільчан. Не дарма люди довірили йому відстоювати проблеми своєї громади у районній раді. Віктор Кириченко разом з іншими сільгосптоваровиробниками сільради постійно опікується вирішенням соціальних питань. Допомагає і школі, і дитсадку, займався водозабезпеченням на селі… Фермер переконаний – не можна жити на землі, працювати на ній і при цьому не бачити проблем тих, хто живе поруч. Саме тому його цінують і поважають односельці.
Дізнатися, які проблеми найбільше хвилюють сільгосптоваровиробників. Спробувати допомогти на своєму рівні, використовуючи свої повноваження,і донести проблеми до вищих органів влади, які приймають життєво важливі рішення. — Ось мета робочих поїздок голови районної ради Дениса Калініна.
— У певній мірі надати ще й моральну підтримку керівникам господарств, — говорить керівник району. — Щоб люди бачили, якщо влада не може надати фінансову допомогу, то, принаймні, не стоїть осторонь і опікується реальним станом справ у цій галузі. Оскільки ті умови, в яких сільгоспники нині змушені працювати, дійсно викликають побоювання, що ми можемо втратити одну з найважливіших гілок економіки. Також важливим моментом цих поїздок є привернення уваги до роботи наших депутатів районної влади, серед яких багато саме керівників сільгосппідприємств району, і які насправді живуть не лише аграрними проблемами, а ще й вирішують ряд соціальних питань своїх територіальних громад (ремонти в школах, допомога у придбанні паливно-мастильних матеріалів для шкільних автобусів, допомога ветеранським організаціям, ремонти систем водопостачання і т.д .). Районна і місцева влада завжди звертається по допомогу у першу чергу до керівників фермерських господарств, і вони ніколи не відмовляють. Це дійсно достойні люди, про яких варто і потрібно говорити. Які доводять своїми справами, що вони не піаряться, а насправді переймаються проблемами населених пунктів. На жаль, в очікуванні чергових виборів, ми можемо спостерігати й іншу картину, коли деякі підприємства району починають активно виявляти не аби яке зацікавлення до проблем лікувальних закладів, шкіл. Це звісно, добре і вітається. Та все ж, хотілося б, щоб така турбота стала скоріше правилом, ніж винятком з нього.
— Поділіться Вашими враженнями від побаченого й почутого
— Район наш - агропромисловий . Отож чималий відсоток всієї продукції дає саме сільське господарство. Більшість керівників наших великих сільсгоспгосподарств – досвідчені, шановані люди, які пройшли відмінну школу ще у колгоспах та радгоспах радянського періоду. А тому їхні знання дозволяють утримувати свої господарства на плаву навіть у такий непростий час, попри все створювати нові робочі місця і давати країні стратегічно важливий продукт – зерно. На жаль, із року в рік повторюється тенденція, коли держава, на думку, сільгосптоваровиробників, не тільки не допомагає і не створює належних умов для розвитку аграрного сектора, а навпаки, перешкоджає його нормальній роботі і життєдіяльності. А саме, приймає постанови незрозумілого для фермерів змісту, як, наприклад з ПДВ, обмежує можливість прямого продажу своєї продукції крупним трейдерам, породжує на ринку силу-силенну перекупщиків, які паразитують на ціні, створює обмеження в експорті зерна і у формуванні адекватних цін на сільськогосподарську продукцію… Коли в умовах абсолютного подорожчання усіх складових, які впливають на ціну урожаю, сам продукт знецінюється. Тим самим фермер фактично «видавлюється» із землі, і приклад тому маса деградуючих земельних ділянок, які їхні власники не в змозі нормально обробляти, де порушуються агрокультура, не вносяться добрива, порушується структура посівів… Тобто належних умов для сільгосптоваровиробників з боку основного регулятора – держави - немає. Наші виробники виживають як можуть, використовуючи накопичений досвід.
Побувавши в декількох різних господарствах було цікаво порівняти, як сьогодні господарюють наші аграрії. В одному з найбільших сільгоспгосподарств району ПОП «АФ ім. Чапаєва» орієнтуються на вирощування різних культур, при цьому не бояться експериментувати. Приємно, що тут зберігаються традиції великого трудового колективу і утримується сам колектив (понад 80 осіб !), де люди мають всі соціальні виплати. Що крокують в ногу з часом і не нехтують новітніми технологіями та співпрацею з науковцями.
Ми побачили як господарюють у невеликому господарстві «Скіф», де цінують свої традиції, де застосовують агротехнології і напрацьовані роками напрямки співпраці з іншими господарствами, де орієнтуються, у першу чергу, на власні зусилля. Ми побували у фактично автономному господарстві «Таврія», де живуть під девізом: ні від кого не залежати сподіватися лише на себе, створюючи такий «золотий запас», який дозволить вчасно розрахуватися з пайовиками і навіть попри невдалий урожай мати резерв, для того, щоб вижити у майбутньому. У «Таврії» говорять «да» інтенсифікації виробництва і живуть за принципом: не треба багато землі, працюй ефективно на тому, що маєш, використовуй новітні технології у вирощуванні, обробці і техніці. Керівнику цього господарства вдається без кредитів, у такий непростий час, триматися міцно на ногах. І поки є такі господарства, і такі мудрі керівники, які працюють «попри все», а не «дякуючи тому», - нам є на кого рівнятися і сподіватися, що наша держава завжди буде з хлібом. Тільки б не було протидії. Поки що, на жаль, цього сказати не можна.
— Чим конкретно може допомогти районна влада сільгоспникам району?
— Абсолютно всі аграрії підкреслюють необхідність наукового підходу до справи. А тому вся та методична робота, яка проводилася районною владою по організації семінарів із залученням науковців, буде продовжена, оскільки ми бачимо, як це важливо і потрібно самим сільгоспникам. Також ми завжди можемо посприяти в плані законодавчої допомоги. Вийти на рівень народного депутата, щоб він, в свою чергу, міг достукатися до центральних органів виконавчої влади, до представників судової влади у вирішенні питань захисту інтересів сільгосптоваровиробників. Районна влада готова бути тим рупором, який донесе проблеми представників нашого аграрного сектору у вищі інстанції.
Крім того, влада району впливає, слідкує, аналізує за раціональним використанням земельних ресурсів, контролює, у відповідності з повноваженнями, як дотримується агротехнології, план сівозмін, щоб не допустити виснаження і спустошення земель. Також впливаємо на питання, пов»язані із відновленням зрошення, запобігаємо розкраданню зрошувальних систем і намагаємося зберегти ту зрошувальну базу, яка поки що не відновлена, але має на це всі шанси у майбутньому.
Оголошення
Сайти України
71600, м. Василівка, бульвар Центральний, 4, Код ЄДРПОУ 24913314