Розділи
Золотий хліб, налитий теплим сонцем, вже давно проситься у комору, але ж рясні дощі довго не пускали хліборобів у поле. Через це колос став сіруватого кольору, а зерно втратило свою класність. Проте, перші укоси показали, що врожай непоганий, тож аграрії поспішають його зібрати максимально без втрат.
Жнива — завжди гаряча пора, то й проблем у сільчан чимало. Опікуються ними не лише керівники господарств, а й влада району. Що найбільше турбує сільгоспвиробників? Чим допомогти або посприяти у вирішенні гострих питань? Цими питаннями переймався голова районної ради Денис Калінін, який днями разом з керуючим справами виконавчого апарату районної ради Олегом Ошурковим в рамках робочої поїздки побував у ряді господарств району, поспілкувався з їхніми керівниками та працівниками, щоб мати об'єктивну картину справ у аграрному секторі Василівщини.
У найближчих номерах редакція "НТ" друкуватиме репортажі з цих поїздок і поділиться з читачами проблемами і досягненнями наших сільгосптоваровиробників.
ипить робота у ПОП "Агрофірма ім. Чапаєва". Тут кожна ланка окремо і всі загалом працюють, як один злагоджений механізм. Кожен на своєму місці.
Робочий день керівника господарства Володимира Стражника, як і більшості сільгоспників в період жнив, розпочинається до шостої ранку. Коротенька "п'ятихвилинка" з агрономом, інженером та бригадиром тракторної бригади, визначення першочергових завдань на день — і у поле.
Володимира Євгенійовича ми застали в конторі. Він тільки-но повернувся з полів, де працюють два комбайни господарства і три орендованих:
— Нарешті погода дозволила нам працювати, а тому поспішаємо косити. Кожна хвилина на вагу золота, — говорить Володимир Євгенович. — Цьогорік через дощі ми розпочали жнива майже на місяць пізніше. Та ще й одна ділянка постраждала від граду. Загалом, урожай обіцяє бути непоганий (середня урожайність озимої пшениці — 30 ц/га, ячменю — 40 ц/га на круг), але зерно переважно фуражне, хоч ми зі свого боку зробили все, щоб посіяні культури отримали необхідні поживні речовини — внесли близько 500 тонн селітри (при тому, що вона подорожчала втричі), 70 тонн сечовини, по можливості підживлювали посіви. Та проти природи не підеш. Витрати понесли чималі, адже все — і отрутохімікати, і пально-мастильні матеріали, і запчастини, і добрива — подорожчали мало не в 2-3 раза. А ось рентабельної ціни на зерно так і не дочекалися. Нині пшениця по 2800-2900 грн. за тонну.
— А що взагалі посіяли і скільки?
— Нині в обробітку господарства близько 4000 га землі, яку "чапаєвцям" довірили майже 500 пайовиків. Серед основних культур вирощуюємо озиму пшеницю — 1750 га, озимий ячмінь — 213 га, яровий ячмінь — 120 га, ріпак — 127 га, кукурудзу — 171 га, соняшник — 970 га, просо — 110 га, горох — 135 га. Цьогорік, до речі, вперше посіяли коріандр — 133 га (Володимир Євгенійович любить поекспериментувати з різними культурами. Минулого року, наприклад, на баштані господарства вирощували кавуни без кісточок).
— Посівний матеріал свій чи купуєте?
— Переважно свій. Але якщо зацікавить якийсь новий сорт тієї чи іншої культури — закуповуємо, сіємо, експериментуємо. Особливо насіння соняшника. Наш головний агроном Андрій Кулик вже багато років опікується, аби в землю потрапляло лише якісне і високоврожайне насіння усіх рослин, які ми вирощуємо.
— Які культури зараз ще косите, крім зернових?
— Найперше — намагаємося зібрати горох, ріпак. Ці культури вимагають до себе особливого ставлення, оскільки комбайн по них не "біжить" так швидко, як, скажімо, по пшениці. Нинішній горох уродив також нормально — 20,5 ц/га. А ось ріпак — 19 ц/га — хотілося б краще, адже на нього припадають найвищі затрати.
— Чи всі машини маєте для повного циклу обробітку землі?
— За бойовий стан наших залізних коней відповідає бригадир тракторної бригади, мій помічник і, можна сказати, моя права рука, Сергій Калюта. У його підпорядкуванні — всі механізатори і водії господарства. Переважна більшість з них роками і навіть десятиріччями працює на цій землі і залишається вірною обраній справі. Сьогодні у полі 17 механізаторів. Особливо хочу відзначити хлопців, які трудяться на комбайнах. Це екіпажі Юрія Бордальова й Олександра Бесараба, Сергія Росола й Івана Жиленка. Не можу не назвати і таких професіоналів-механізаторів, як Андрій Вовк, Олексій Карпенко, Сергій Коляскін, Вадим Лисецький. У їхніх працьовитих руках діло спориться. Дуже вдячний за старанність механізаторам, які приїхали до нас разом з орендованими комбайнами — Юрію Шуму, Олексію Лєзіну, Володимиру Добряку, Ігорю Морозу. А загалом хочу відзначити весь колектив і щиро подякувати кожному, хто вболіває за урожай «Чапаїв».
— Під час жнив важливо, щоб на току робота була налагоджена на всі сто...
— Так. У завідуючої током Ірини Скорбич — завжди все під контролем. Вона вже 10 років очолює роботу на току, отож можна бути впевненим, що тут добре спланована організація і розподіл праці. Зерно і відвантажують, і віють, і до комори складають. Та краще давайте поїдемо й подивимося.
Разом з Володимиром Євгенійовичем та Сергієм Калютою під'їхали на тік. Купи збіжжя золотими горами височіли і радували око. На одній з ділянок, де віяли ріпак, робота на мить зупинилася через незначну поламку віялки. Її відразу полагодили оператор Андрій Чопик та електрик Василь Руденко.
Зовсім поряд жіночки Галина Кучер та Надія Процько перелопачували купу із зерном. Їхні засмаглі обличчя посміхалися, хоч руки, звісно, втомилися від нелегкої праці. Але, як самі жінки говорять, у жнива звикаєш до втоми, адже пора гаряча. Зате потім, коли урожай у коморі, — і на душі радісно. Загалом на току працюють близько 15 працівників.
Повз нас до механізованої установки з очищення зерна проїжджає вантажівка водія Олександра Прозорова. 20 років він працює у господарстві і знає ціну хліборобської праці. Нині Олександр перевозить зерно на току. А з полів від комбайнів возять пшеницю на тік ще 8 машин. За день роблять по 8-9 ходок.
Володимир Євгенійович по-господарськи обходить територію. Для кожного з працівників у нього є і добре слово, і доречний жарт. І люди таке ставлення цінують. Щиро поважають свого керівника.
— Де зберігаєте зібраний урожай? — запитую у Стражника.
— У своїх ангарах і на елеваторі. Частину змушені продавати, не чекаючи кращої ціни на продукцію, оскільки господарству потрібно жити сьогодні, платити людям заробітну плату (а їх у колективі 80, і всі отримують зарплату з усіма соціальними нарахуваннями). Щодня потрібно заправляти техніку (під час жнив за день витрачаємо три тонни дизпального)... Ми вже почали розраховуватися з пайовиками. Платимо по 4% від оціночної вартості земельного паю.
Вже на виході з току увагу привернув величезний посівний комплекс "Flexi-Coil", який, за словами керівника, просто універсальний, обладнаний комп'ютером, що регулює дозування насіння, глибину посіву при будь-якому ґрунті, розподіл насінин по всій площі їх розкидання та має ще масу корисних функцій. Володимир Євгенійович відзначив, що сільгосппідприємство зможе ро-звиватися лише тоді, коли його перевести на сучасний рівень господарювання. Без використання досконалої сучасної техніки та застосування ефективних технологій вирощування у рослинництві прогресу не досягнеш. Та нонсенс у тому, що техніка й засоби захисту рослин дуже дорогі, і їх придбати селянам не завжди під силу. А от їхня сільгосппродукція дешева. Замкнуте коло.
Згоден з ним і головний інженер господарства Михайло Процько, який опікується необхідними запчастинами і також дбає, аби у "Чапаях" працювала якісна сучасна техніка.
Після екскурсії по току ми розпрощалися з Володимиром Євгенійовичем, бо він від'їжджав у справах, і разом з бригадиром тракторної бригади Сергієм Калютою проїхалися полями, щоб поспілкуватися з механізаторами на комбайнах. А оскільки пора вже була обідня, то ми застали їх за обідом у пересувній польовій кухні.
Кухарочки Світлана Шпінет та Валентина Тимошук привезли хліборобам смачний борщ і кашу з м'ясом, які приготували в їдальні разом зі своїми колегами Євгенією Щекіновою та Євгенією Вишник. Дівчата тільки-но накривали на стіл, а механізатори вже нахвалювали запашні страви. Адже обіди тут завжди по-домашньому смачні.
Обідня перерва швидко закінчилася, і комбайнери знову поринули у роботу. Чимало треба встигнути, хоча зміна закінчиться не скоро, аж о дев'ятій вечора. Та вони звикли до такого напруженого графіка. Що поробиш — жнива…
Вражень багато. Лише доторкнувшись до сільськогосподарської галузі, розумієш, як нелегко сьогодні виживати аграріям. Та вони, попри все і будь-що, не просто виживають, а й, зціпивши зуби, долають фінансові складнощі, створюють робочі місця, обробляють землю, вирощують хліб і вже не скаржаться, а просто стають наполегливішими, десь злішими, зухвалими… Говорять одне: від держави підтримки жодної. То хоча б не заважали…
Оголошення
Сайти України
71600, м. Василівка, бульвар Центральний, 4, Код ЄДРПОУ 24913314