Головна / Новини / Від щирого серця онука.


Дідусю, ти у наших серцях! Згадуючи дитинство, не уявляю його без дідуся — Петра Харитоновича Бухтулова, без його розповідей про Велику Вітчизняну війну, про безстрашних героїв та бої. А йому завжди було що розповісти у родинному колі, адже він — Людина з великої літери, приклад у всьому, учасник Корсунь-Шевченківської битви, Герой Радянського Союзу!.. Пам'ять постійно "переглядає" спогади про дідуся Петра, а у ці святкові травневі дні — особливо!

На жаль, дідуся з нами вже немає 17 років, та весь цей час я знаходив можливість відвідати могилу Героя, який похований у далекій Чувашії. Саме тут, у с. Можарки, у родині селян 12 червня 1924 року народився Петро Бухтулов. Отримав чотирьохкласну освіту, бо довелося тяжко трудитися вже з дитинства. До війни Петро Харитонович працював бондарем у м. Канаш Чуваської АРСР і мріяв про світле майбутнє.

Почалася війна, і мій дідусь, тоді ще зовсім юний, пішов на фронт добровольцем. Закінчив школу молодших командирів та отримав спеціальність — «навідник». У діючій армії — з лютого 1943 року. Пройшов з боями нашим Запо-різьким краєм, звільняв Україну від фашистів. Своє перше бойове хрещення отримав на Північно-Західному фронті біля м. Стара Руса. У складі 16-ї артилерійської дивізії прориву Резерву Головного Командування брав участь у боях на Брянському, Степному та 2-му Українському фронтах.

Першу медаль отримав у 19 років — "За відвагу", коли брав участь у відсічі німецького контрнаступу у районі Кіровограду та Кривого Рогу. А за мужність, проявлену у боях з ліквідації Корсунь-Шевченківського оточеного угрупування противника, Петро Бухтулов нагороджений орденом Червоної Зірки.

Петро Харитонович проявив неабияку мужність та вміле командування у боях на території нашої країни, Румунії та Угорщини, але особливо відзначився під час звільнення Чехословаччини. 17 лютого 1945 року у районі Кебелькуту у бій, у якому навідником був мій дідусь, вступили 14 танків з 12 бронетранспортерами. Майже вся техніка вийшла з ладу, а Петро Харитонович отримав контузію. Та він продовжив бій, знищивши 4 ворожих танки, 3 броне-транспортера і понад 40 гітлерівців. Коли закінчилися боєприпаси, хоч і молодий, але вже досвідчений солдат, не розгубився і знищив гранатою ще один танк. У цьому нерівному бою він отримав другу контузію, і фашисти хотіли взяти його в полон, та, відстрілюючись з автомату, Петро Бухтулов вийшов з ворожого оточення і зміг повернутися у свій полк.

Перемогу зустрічав вже у Австрії.

15 травня 1946 року сержанту Бухтулову за його подвиг та відмінне виконання військового обов'язку присвоєне звання Героя Радянського Союзу.

Після війни демобілізувався і повернувся у рідну Чувашію. Жив і працював у Канаші столяром. Ім'я Петра Харитоновича занесене у Почесну книгу трудової слави і героїзму Чуваської АРСР. На його честь у Канаші названо вулицю, а на будинку, у якому він жив, встановлена меморіальна дошка.

Петро Бухтулов був двічі одружений. Перша дружина, на жаль, рано померла, тож з часом дідусь одружився вдруге на моїй бабусі — Анні Федорівні. Нелегко довелося жінці, адже виховувала п'ятеро дітей Петра Харитоновича від першого шлюбу та народила йому ще п'ятьох дітей. Та, незважаючи на це, любила усіх однаково і всі були їй рідними.

Пройшло багато часу, доля оселила членів родини Героя Бухтулова у різних куточках колишнього Радянського Союзу. Але всі ми не забуваємо свого дідуся й щиро шануємо пам'ять про нього. І хоч не можемо у ці дні завітати на могилу відважного солдата, адже його дочка, моя мама — Антоніна Петрівна — мешкає у с. Кам'янське, я — у Василівці, все ж пом'янемо його, згадаємо, яким він був і що зробив для всіх нас. Помолимося за його вічний спокій і вкотре подякуємо за подвиг і Перемогу. Ти завжди з нами, дідусю, у наших серцях!

Сергій Цапін,
онук 

розділ: Новини Переглядів: 523 Дата: п'ятниця, 08.05.2015 09:21
Поділитися