Кожний край славен людьми. Тими, хто трудився на цій землі, дбав, плекав і збагачував її. Приморська сільська рада — одна з тих територій району, що по праву може пишатися своїми ветеранами-довгожителями, які більшу частину свого життя присвятили рідному селу. Останніми роками саме тут найчастіше вітаємо 100-річних ювілярів.
Ось і у День визволення села, на свято Покрови, односільчани, представники сільської та районної влади, ветеранська громадськість адресували свої найтепліші поздоровлення з таким поважним ювілеєм Ганні Григорівні Рудік. Здається, важко навіть осмислити, що рік народження Ганни Григорівни — 1914-й. Дивлячись на цю тендітну, привітну жінку, дивуєшся тому, як взагалі можна було пережити й ви-тримати усі ті іспити долі, що випали на її життєвому шляху.
Ганна Григорівна прожила важке життя. Вже з восьми років працювала у колгоспі рідного села Царицин Кут, як раніше називалося Приморське. Підносила воду робітникам у полі. А згодом і сама стала до роботи, допомагала батькам.
У 16 років Ганна Григорі-вна влаштувалася робітницею на один із заводів у Запоріжжі. Як і більшість її ровесників, на собі відчула, що таке голод 1921-го, 1933-го, а пізніше — й 1947-го років…
Та попри все життя тривало. Народжувалися нові сім’ї, а з ними і діти. У голодному 1933 Ганна Григорівна вийшла заміж, і вже за рік у них з чоловіком народився синочок. Молода сім’я роботи не цуралася, продовжували разом трудитися у колгоспі, аж поки не почалася Велика Вітчизняна війна. Війна, яка відібрала у неї її єдине в житті кохання, а у сина — батька. Чоловік Ганни Григорівни загинув під час визволення Василівського краю у кровопролитних боях під Цвєтково. Лише 8 років щасливого шлюбу подарувала жінці доля, залишивши на все життя незабутні спогади…
Зворушена увагою до себе, ювілярка щиро запросила гостей до святкового столу, де й пригадала свої дитячі, юні роки, молодість… До речі, попри свої немолоді літа, Ганна Григорівна має добру пам'ять і навіть слідкує за політичним життям країни.
Я запитала, що найчастіше вона згадує за минулі сто років?
— На жаль, у спогадах більше гірких моментів, — розповідає ювілярка, — адже змолоду важко працювала, за-знала страх репресій, відчула холодний подих війни. І знову трудилася до сьомого поту на колгоспному полі, виконуючи продовольчу програму понівеченої війною країни. А як згадаю, що ми їли, аби не вмерти з голоду … Різали очерет, щоб вибрати з нього середину і з того пекли коржики…
— А коли ж жилося більш-менш добре?
— Як на мене, під час брежнєвського правління. Принаймні, тоді ми могли собі щось дозволити — і заробити, і купити, і відпочити, і був мир...
Швидко пролетів час спілкування з гостями. Цікаво було послухати людину, яка прожила цілу епоху. Свято сторічного ювілею з Ганною Григорівною цього дня прийшли розділити її найближчі люди — племінниця і сусіди, які постійно підтримують її, допомагають, особливо родина Валентини Павленко. На жаль, з рідні більше нікого не залишилося. Але іменинниця всіх їх любить — як свою сім’ю. І щиро вдячна за таку турботу.
Любов до людей, гостинність, чуйність, готовність прийти своєю мудрою порадою на допомогу — ці риси характеру ввібрала Ганна Григорівна ще з молоком матері, несучи їх через життя. Вони і є секретом її довголіття.
Теплі слова побажань прозвучали від керівників району — голови райради Дениса Калініна та від голови РДА Сергія Джугана. У вітальній адресі, яку озвучив Сергій Джуган, сказано: «Шановна Ганно Григорівно! Вклоняємося Вашій життєвій мудрості, багатому до-свіду, незламності перед воєнними лихоліттями та труднощами післявоєнної відбудови. Сердечно вдячні Вам за багаторічну самовіддану працю. Радіємо, що, переживши багато бурхливих подій, Ви сьогодні зустрічаєте ювілей у колі близьких Вам людей. Бажаємо міцного здоров'я, радості й благополуччя на довгі щасливі роки!".
До найкращих побажань приєдналися і присутні на святі голова сільради Людмила Рижкова, голова ради ветеранів села Олексій Цинкуш, які вручили ювілярці квіти та цінні подарунки.
Розділи
Оголошення
Сайти України
71600, м. Василівка, бульвар Центральний, 4, Код ЄДРПОУ 24913314